25-річчя Будапештського меморандуму: маловідомі факти про підписання історичного документа

5 грудня 1994 року між Україною, США, Росією та Великою Британією була підписана угода про відмову України від ядерного статусу в обмін на гарантування безпеки Україні іншими країнами-підписантами. Але, як пізніше визнали українські дипломати, "ми були надто наївними"...
В підручниках з історії написано не все
  • У січні 1994 р. в Москві була підписана спільна заява про умови приєднання Росії і України до Договору нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Москва отримувала $60 млрд за скорочення ядерного арсеналу. Київ зовсім від нього відмовлявся в обмін на запевнення в підтримці США і $900 млн.
  • Заява суперечила Лісабонському договору про часткове роззброєння України. Верховна Рада звинуватила Кравчука в перевищенні повноважень, і він погодився на дострокові президентські вибори, які програв Кучмі.

Леонід Кравчук

  • На початку грудня того ж 1994 року до Будапешта на саміт із підписання Меморандуму, який був додатком до ДНЯЗ, прибули глави 53 держав.
  • Переговори відбувалися в чотиризірковому готелі "Новотель", де для офіційних зустрічей було всього шість кімнат. Організатори надали українській делегації лише одну машину – для президента. 
  • Через брак місця для зустрічей глави української делегації використовувався особистий кабінет директора "Новотелю". За два дні Кучма провів там 26 переговорів.
  • Грошей в українського МЗС не було, тому делегацію поселили в тому ж готелі. Лише для Кучми тодішній глава АП Дмитро Табачник розпорядився зняти президентський номер у готелі "Гелерт".

готель 'Новотель'

  • Один з членів української делегації випив зайвого і заснув у ванній із відкритим краном, затопивши три нижні поверхи. "Ремонт коштував величезних грошей. Я пояснив директору, що цього дипломата виженуть із роботи, і навіть якщо він продасть квартиру в Києві, не зможе розрахуватися. Добре, що ми були в хороших стосунках із готелем, і тоді він був у власності держави. Справу залагодили", – згадував Дмитро Ткач, тодішній посол України в Угорщині
  • Менше 400 – саме стільки слів вистачило, щоб вирішити долю одного з найпотужніших ядерних арсеналів світу. Це 6 параграфів – півтори сторінки. Текст меморандуму досить короткий: там усього вдвічі більше слів, ніж у пісні "Плакала".

Підписання меморандуму

  • В українському і російському варіантах текст документа називався "Меморандум про гарантії безпеки". В англійському – замість ключового слова guarantees стоїть assurances, тобто запевнення, а не гарантії.
  • У Меморандумі про гарантії безпеки, підписаному в Будапешті, не прописано механізм його реалізації.
  • Ще за "пізнього Ющенка", 2009 року, Київ намагався домовитися із Заходом про новий, конкретніший договір, який став би заміною "Будапешта". Але змінилася влада, і українському керівництву це стало нецікаво.
"Ми були переконані у верховенстві таких міжнародних принципів" – дипломати про Будапештський меморандум

Грігол Катамадзе, експосол Грузії в Україні, нині громадянин України: "Погано це чи ні, але Грузія дипломатичні відносини з Росією розірвала 28 червня 2008 року, одразу після визнання (Росією – 5.ua) "незалежності" Абхазії та Південної Осетії. Якби Грузія цього не зробила, то де-юре визнала би правоту Російської Федерації і у визнанні незалежності Абхазії та Південної Осетії. Це було зроблено різко, але по-іншому не можна було. Те ж саме з Будапештським меморандумом".

Стівен Пфайфер, експосол США в Україні: "Як частину домовленості про здачу ядерної зброї Україна розраховувала отримати безпекові гарантії і від Росії, і від США. Та ні команда президента Буша, ні Клінтона (президент США 1993-2001 рр. – 5.ua) не були готові надавати такі гарантії. Врешті-решт, українська влада погодилася на формат "безпекових запевнень" (а не гарантій), усвідомлюючи, що американське військо не буде долучене, якщо Росія порушить свої зобов’язання за Будапештом".

Александр Вершбоу, ексзаступник генсека НАТО: "Думаю, українці відчувають, що їх "кинули" на третій чи четвертий за розмірами ядерний арсенал у світі".

Ексголова МЗС України Павло Клімкін: "Коли в 1990-х роках Україна добровільно знищила третій за розмірами ядерний арсенал у світі, ми були переконані у верховенстві таких міжнародних принципів як недоторканість міжнародних кордонів, а також територіальна цілісність і суверенітет... Але ми усвідомили, що вони не є сакральними для всіх. Ми були надто наївними".

Попередній матеріал
Свято Третьої Пречистої в житті наших предків – у що вірили і як проводили цей день
Наступний матеріал
"У вересні обіцяли демобілізацію – тоді й повернуся": останній день солдата Ернеста Хортіва